Мотрич молитва про мову

Детальное описание из нескольких источников: «мотрич молитва про мову» - в нашем некоммерческом еженедельном религиозном журнале.

Молитва до мови

Мотрич Катерина

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог – Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби! І висвячувала душі козацького роду спасенними молитвами й небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся народ той. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо “Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог”.

Мово наша! Пречиста незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, на курному шляху зґвалтована, в дикий кривавий ясир погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на тому торжищі продана!

Мово наша! Передчасно постаріла, змаліла, на хресті мук розіп’ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішана дітьми-покручами. Стражденице, великомученице, Матір-Божа наша, в сибіри й на колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом розтоптана, стонадцять раз розстріляна, Чорнобильською смертю засіяна.

Мово наша! Убога прочанко з простягнутою рукою! Осквернена й знеславлена рідними дітьми! Твоїм сім’ям немудрим, що вродило не з тих полів, де квітують гречки, мовби зійшли на землю ангели, де половіють жита, як Божий лик, і сяє небо, як Божий престол.

А із того зловісного валуєвського тирловища, де густо родить чортополох звиродніння, осот безпам’ятства, блекота запроданства, кукіль здрібнілого мислення, будяки бездуховності, чорнобиль рабської покори, прибиті сірою курявою повільної смерті, вичахання. На межі того здичавілого поля вже стоїть вічний плуг, і вічний плугар Час чекає Божого знаку: зачати переорювати той бур’ян, чи, може, станеться диво.

Прости ж їх, рідна! Прости гріхи їхні вільні й невільні! Прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному лану. І прости цю велестражденну землю, на якій диявол справив моторошне весілля, де здичавілі й сп’янілі від крові ангели його все котять і котять мутні тумани на Великі Луги, поки його лукаві слуги косять і косять наші молоді трави.

Караючий Третій Ангел, що протрубив у ніч із 25 на 26 квітня за дев’ять днів до воскресіння Спасителя, що висвятив цю землю і люд її много-грішний, покарай за Тебе, Матір нашу скорботну.

Прости ж їх, змалілих, здрібнілих, перероджених, звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненажерливим косарям, що Ти не древня, що Ти не мудра, не велична, не прекрасна, не свята, не вічна єси. Перероджений плід із дерева роду нашого впаде в чорнобильську землю значно раніше, ніж Ти.

Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і повернися до нашої хати, звідки Тебе було вигнано, вернися до краю, де “чорніше чорної землі блукають люди”. То чорнобильські лика Чорнобильської України, покарані Всевишнім за безпам’ятство.

Я ж Тебе викликаю із нетрів, із боліт, із забуття, я ж висвячую Тебе святою водою і священним вогнем я ж самоспалюючою любов’ю своєю відганяю від Тебе злих духів, молюся за Тебе і на Тебе, скроплюю живою водою воскресіння, виціловую лик Твій скорботний, Матір Божа, Мово мого народу!

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!

Інші твори цього автора:

Дивіться також:

При використанні матеріалів сайту, посилання на УкрЛіб обов’язкове.

Мотрич молитва про мову

Одержуйте е-видання, не відходячи від комп’ютера!

Молитва до мови

Мова українська! Свята праматінка мого народу! Від Слова Божого, славних пращурів, неба і землі, вогню і води, спеки і дощу, грому і блискавки, сонця і місяця, хмар і зорi, хлібних ланів, квітучих садів, співу пташок, тиші і вітру народжена.

Мова рідна! Мудра Берегиня, що не даєш згаснути земнiй славi народу нашого, дбаєш про нього, згуртовуєш його, тримаєш на неосяжній висоті небесного олiмпу волелюбностi i гордостi духу.

Мова! Одвiчна суть наша у своїй неподiльнiй трiйцi, бо єси Любов, Вiра i Надiя! Ти стоїш на чатах вiвтаря духовного храму i не впускаєш злих духiв виродження, скверноти та ганьби, висвячуєш нарід спасенними молитвами, вогнем очищення та святими водами, щоб не змалiв i не перевiвся рiд наш прадавній. Ти множиш цей люд веселий i щирий, святоруський, багатий талантами та невмирущими скарбами традицій і пiсень, наповнюєш душi Божественним сяйвом сонячно-небесним, бо то є кольори життя i вищого знамення.

Мова наша! Життєдайна криниця на неосяжнiй дорозi людської долi! Твої джерела б’ють з правiчних глибин матiнки-землi, тому й вогненна така. Купаються в тобi нiчнi зорi, тому й чарiвна така. Кохаються в тобi вуста матерi, тому й ласкава така. Зцiлюєш Ти втомлених духом, даєш силу й наснагу, здоров’я та довгий вiк, даруєш безсмертя тим, хто живе Тобою, вдихає Тебе, молиться Словом Твоїм.

Мова наша! Пресвятая й незаймана Дiва! Ординцями по степах гнана, на курних шляхах переймана, ворогами нищена, запроданцями зваблена, невігласами спотворена, у рідному домі ув’язнена, на відкуп віддана, чужою вірою спаплюжена, у рабствi упокорена.

Мова наша! Недоросла зрiлостi, у муках виснажена, жебрачкою залишена, передчасно змарнiла, онуками-покручами зневажена. Стражденниця, великомучениця, Мати рідна, до Сибiру й на Колиму заслана, у Соловецьких ямах гноєна, за моря й океани розвiяна, голодомором викошена, лютим чоботом розчавлена, стонадцять разів розстрiляна, чорнобильським порохом припорошена.

Мова наша! Самотня калина зi зламаним гiллям i всихаючим корiнням, знеславлена твоїм сiм’ям вироднiлим, що вродило не в квiтучих садах, де янголи вiтають, а у валуївськім тирловищі, де густо родить чортополох забвення, осот безпам’ятства, блекота байдужості, кукiль дрiбномислення, будяк бездуховностi, глод рабської покори, прибиті отруйним порохом повiльного вимирання та смертi. Настав же, Боже, золотi плуги Часу i дай силу Плугатарям твоїм переорати той бур’ян.

Пробач нам, Мова! Пробач грiхи нашi вiльнi й невiльнi, великi й малi, пробач той звабний плiд та отруйне зiлля, що увiйшли у нашу кров та плоть і густо вродили, на горе нащадкам. Захисти i онови цю велестраждальну землю, на якiй диявол правив свій бенкет, де здичавiлi й сп’янiлi янголи забули Бога свого та святі закони. Пробач нам, звироднiлим нащадкам великого козацького роду, що увiрили лукавим пророкам землi чужої, зрадивши своїх власних.

Повернися, єдина, до нас, до кожної оселi та родини, де б ми не були. Викликаємо Тебе з нетрiв забуття, віруємо в силу Твою, освячуємо щирістю душ та вогнями сердець, вiдданою любов’ю синiв i доньок, цiлуємо лик Твiй святий i скорботний, Панно наша, Берегине, Мова українська!

Почуй! Воскресни! Возродись! Заквiтни вiчно живим i молодим народним Словом. Поверни нам пам’ять свого роду, дай віру й натхнення, впевненість в собі, освіти морок наших душ, відведи спокусу та очисти від скверни цю древню святоруську землю, Русь-Україну, возвелич і порятуй на вiки вiкiв. Амiнь!

Катерина мотрич молитва до мови

МОЛИТВА ДО МОВИ

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяца народжена.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов і Бог Віра, і Бог Надія! Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверності, ганьби. Тож висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами і небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся нарід той. І множила край веселий, святоруський, люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності й Божого знамення.

Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу і здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою слово. Бо «Споконвіку було Слово і Слово було у Бога І Слово було Бог».

Мово наша! Пресвятая незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, на курному шляху згвалтована, в дикий кривавий ясир ординцем погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на торжищі продана.

Мово наша! Передчасно постаріла, посивіла, змарніла, на хресті мук розіп’ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішена дітьми-покручами. Стражденнице, великомученице Матір Божа наша, в сибіри й на колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом розтоптана, стонадцять раз розстріляна, чорнобильською смертю засіяна.

Мово наша! Убога прочанко з простягнутою рукою! Оскверена й знеславлена своїми дітьми, Твоїм сім’ям немудрим, що вродило не з тих полів, де квітують гречки, мовби зійшли на землю ангели, де половіють жита, як Божий лик, сяє небо, як Божий престол, а із зловісного валуєвського тирловища, де густо родить чортополох звиродніння, осот безпам’ятства, блекота запроданства, кукіль здрібнілого мислення, будяки бездуховності, чорнобиль рабської покори, прибиті сірою курявою повільної смерті вичахання. На межі того здичавілого поля вже стоїть вічний плуг і вічний плугатар Час і чекає Божого знаку: зачати переорювати той бур’ян чи, може, станеться диво.

Прости їх, Рідна! Прости гріхи їхні вільні й невільні, прости той чорнобильський плід і дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному лану. І прости цю велестражденну землю, на якій диявол справив моторошне весілля, де здичавілі й сп’янілі від крові янголи його все котять і котять мутні тумани на Великі Луги, поки його лукаві слуги косять наші молоді трави.

Караючий Третій Янгол, що протрубив у ніч із 25-го на 26-те квітня за дев’ять днів до 1953 воскресіння Спасителя, що висвятив цю землю і люд цей її многогрішний – покара і за Тебе, Матір нашу скорботну.

Прости їх змалілих, здрібнілих, перероджених, звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненажерливим косарям, що Ти не древня, що Ти не мудра, не велична, не велика, не прекрасна, не свята, не вічна єси. Перероджений плід із древа нашого роду впаде в чорнобильську землю значно раніше, ніж ти.

Стаю перед тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних і не ховайся за чорнобильську межу, а повернися до нашої хати, звідки Тебе вигнано, вернися до нашого краю.

Я тебе викликаю із нетрів, із боліт, із забуття. Я ж висвячую Тебе святою водою і священним вогнем. Самоспалюючою Любов’ю своєю відгоню від Тебе злих духів, молюся за Тебе і на Тебе, окроплюю живою водою воскресіння, виціловую лик Твій скорботний, Матір Божа. Мово мого народу!

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю, Русь-Україну, возвелич, порятуй народ її на віки!

Островська катерина Олексіївна V. 1965, Львів) – психолог, канд психол наук (Взаємозв’язок образу Я, самооцінки та ціннісних орієнтацій.

Островська катерина Олексіївна V. 1965, Львів) – психолог, канд психол наук (Взаємозв’язок образу Я, самооцінки та ціннісних орієнтацій.

Після закінчення з відзнакою Херсонської зош №4 у 2004 році, вступила до Херсонського державного університету, який закінчила з відзнакою.

При копіюванні матеріалу обов’язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.

Мотрич молитва про мову

Переглянути хіти змісту : 2303638

Молитва до мови(за Катериною Мотрич)

Мова моя українська! Пресвятая Богородиця мого народу! Від наших пращурів, чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мова рідна! Мудра Берегиня, що не даєш згаснути земній славі народу нашого та тримаєш його на небесному олімпі волелюбності і гордості духу.

Мова! Одвічна суть наша у своїй неподільній трійці, бо єси Бог Любов, Бог Віра і Бог Надія! Ти стоїш на чатах вівтаря духовного храму і не вмер і не перевівся рід наш прадавній. Ти множиш цей люд веселий і щирий, свято руський, хрещений талантами та невмирущим скарбом традицій і пісень, наповнюєш душі Божественним сяйвом сонячно – блакитним бо то є кольори життя і вищого знамена.

Мова наша! Життєдайна криниця на неосяжній дорозі людської долі! Твої джерела б’ють з правічних глибин матінки – землі, тому й вогненна така. Купаються в тобі нічні зорі, тому й чарівна така, кохаються в тобі вуста матері, тому й ласкава така. Зцілюєш ти втомлених духом, даєш наснагу, здоров’я та довгий вік, даруєш безсмертя тим, хто живе Тобою і вдихає Тебе, молиться словом Твоїм.

Мова наша! Пресвятая й незаймана діва! Яничарами по степах гнана, на курних шляхах переймана, чужинцями нищена, у рідному домі ув’язнена, на відкуп віддана, ідолами потоптана, у рабстві упокорена.

Мова наша! Недоросла зрілості, передчасно змарніла, у муках виснажена, нищенкою вбрана, онуками – покручами зневажена. Стражденниця, великомучениця, матір Божа наша, до Сибіру й на Колиму заслана, у Соловецьких ямах гноєна, стонадцять раз розстріляна, чорнобильським порохом припорошена.

Мова наша! Убога прочанка з простертою рукою. Осквернена й знесилена твоїм сім’ям звироднілим. Що вродило не з квітучих полів, де янгелом вітають, а з валуєвського тирловища, де густо родить чортополох забвіння, ,осот безпам’ятства, блекота запроданства, кукіль дрібно мислення, будяк бездуховності, глод рабської покори, прибиті отрутним порохом повільного вичахання та смерті. Настав же, Боже, золоті плуги Часу і дай силу Плугатарям твоїм переорати той бур’ян.

Прости нас, Мова! Прости гріхи наші вільні і невільні, великі й малі, прости той звабний плід та отруйне зілля, що увійшли в нашу кров та плоть і густо вродили. На горе нащадкам. Прости і онови цю велико страждальну землю, на якій диявол правив свій бенкет. Де здичавілі й сп’янілі янголи забули Бога свого та Святі закони. Прости нас, звироднілих нащадків великого козацького роду, що увірили лукавим пророкам землі чужої, зрадивши самих себе.

Повернися, Рідна, до всіх нас, до кожної оселі та родини. Де б ми не були. Закликаємо тебе із нетрів забуття, висвячуємо святою водою і вогнем лампад, відданою любов’ю синів і доньок, цілуємо лик твій святий і скорботний, матір Божа, Берегине, Мова українська!

Прости! Воскресни! Розродись !Заквітни вічно живим і молодим народним словом. Освіти нас від душевного мороку та очисти цю древню свято руську землю, Русь – Україну, возвелич і порятуй на віки – віків. Амінь!

Мотрич молитва про мову

Молитва до мови

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, Бог Віра, Бог Надія!

Мово наша! Звонкова криниця на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь малим, тому й вогненна така .А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.

Мово наша! Пресвятая незаймана Діво! Яничарами в степ у впіймана, в дикий кривавий ясир ординцем погнана, в рабство за безцінь на торжищі продана.

Мово наша! Передчасно постаріла, на хресті мук розп’ята, на палю посаджена дітьми – покручами. Стражденнице, великомученице Матір Божа наша …

Прости! Воскресни! Повернися! Розродися! Забуяй вічним і віщим Словом. Освіти від мороку і освяти свято – руську землю, Русь – Україну, возвелич, порятуй народ її навіки!

Культура мовлення – це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності ( усній і писемній ).

Належна культура мовлення – це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості.

Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ошляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.

Проблема культури мовлення проявляється в таких основних аспектах: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення.

Нормативність – це дотримання правил усного і писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування слововживання, будова речень, діалогу, тексту тощо.

Адекватність мовлення – це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність і зрозумілість вислову для адресата. Отже, адекватність мовлення стосується як повноти самовираження, так і забезпечення повноти сприймання.

Естетичність мовлення – це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних потенцій мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження приголосних та голосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати чи фразеологізму, прислів’я чи приказки, тропів чи фігур, взагалі нестандартність мовлення – усі ці та інші резерви мови і засоби неструктурної естетики роблять мовлення естетично привабливим.

Полі функціональність мовлення – це забезпечення застосування мови в усіх перелічених аспектах у кожній сфері спілкування.

Культура мовлення – не мета, а засіб в утвердженні правди життя. “Господь домагається від кожної людини трьох речей: від душі – щирої віри, від мови – правди, від тіла – стриманості ”

Плекання культури мовлення – обов’язок кожного.

Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйся від цієї боротьби!

Захист рідної мови – найприродніший і найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоутвердження і діяльності в ім я народу .Маєш нагоду бути борцем за свій народ – будь ним!

Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов язок патріота.

Розмовляй рідною мовою – своєю і свого народу: скрізь., де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.

Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.

Сім я – первинна клітина нації. Щоб вона не мертвіла і не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім ї мовою своєї нації. Не вмієш – учись. Прищеплюй дітям ставлення до мови, як до святині, найдорожчого скарбу.

Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову.

Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови, адже «Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити все життя» (Вольтер).

У твоїй хаті завжди мають бути українські книжки, газети, журнали. Не забудь і про дитячі видання. Хай звучить у твоїй хаті українське слово з теле- і радіоприймачів.

Підтримуй усі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови.

Не будь байдужим до найменших виявів обмежень чи зневаги української мови. Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб ставилися до твоєї рідної мови.

ВИМОГИ ДО МОВЛЕННЯ

Намагайтеся, щоб спілкування з вами було для людей корисним і змістовним.Учіться допомагати людям словом і ділом.

Будьте завжди уважними, ввічливими і доброзичливими при спілкуванні, поважайте співрозмовника.

Уважно слухайте інших.

Пам ятайте: неввічливо багато говорити про себе, перебивати співрозмовника.

Говоріть про те, що може бути цікавим адресатові мовлення. Враховуйте його вік, характер, інтереси.

Не розмовляйте без потреби голосно, не вживайте грубих слів.

Учіться відчувати настрій співрозмовника, його ставлення до ваших слів. Намагайтесь не виявляти свого поганого настрою.

Оценка 4.1 проголосовавших: 11
ПОДЕЛИТЬСЯ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here